Будинок != квартира

Іноді мені здається, що людство добровільно переселилося у величезні клітки. Всі чомусь прагнуть у міста. Купують квартири. Беруть іпотеку років на двадцять. Радіють двадцяти квадратним метрам десь на двадцять третьому поверсі. А потім щиро вважають це вершиною цивілізації.

Хочете дізнатися, наскільки ви вільні?

Вимкніть електрику.

Без резервного живлення можуть зупинитися насоси й ліфти, узимку будинок почне охолоджуватися. Терміни залежать від будівлі, погоди та запасів води. Самопливна каналізація може працювати далі, а насосні станції залежать від електрики. Тривале відключення ускладнить і роботу магазинів. І виявиться, що ваша "власність" існує лише доти, доки десь далеко справно працюють десятки комунальних служб.

Квартира - це залежність, загорнута у гарну обгортку.

Будинок - зовсім інша історія.

Своя земля. Своя майстерня. Свій сад. Можна побудувати гараж, лазню, теплицю. Завести генератор, свердловину, сонячні панелі. Можна вийти вранці босоніж на траву, а не в прокурений під'їзд. Можна смажити м'ясо хоч щовечора і не думати, що сусіди знизу викличуть пожежних.

У місті тобі продають квадратні метри.

У селі ти отримуєш простір.

У місті діти знають, де найближчий торговий центр.

У селі вони знають, як пахне дощ, як ростуть яблука і чому вночі видно Чумацький Шлях.

Найсмішніше, що технології нарешті перестали вимагати жити в мегаполісі. Інтернет є майже скрізь. Працювати можна віддалено. Замовляти товари можна через мережу. Автомобіль давно став звичайним транспортом, а не розкішшю.

Виходить дивна річ.

Ми продовжуємо жити так, ніби на дворі XIX століття і єдиний спосіб заробити гроші - щодня їздити в центр міста.

Я чомусь впевнений, що років через двадцять люди будуть дивитися на масове проживання в бетонних коробках так само, як ми сьогодні дивимося на комунальні квартири минулого століття.

Місто потрібне для роботи.

Будинок потрібний для життя.

І це дві дуже великі різниці.