CachyOS + Niri на ThinkPad
Мій поточний Linux-сетап у 2026 році: CachyOS + Niri
За останні роки я перепробував величезну кількість дистрибутивів, віконних менеджерів та різних комбінацій робочого оточення. Debian, Ubuntu, Arch, i3, Sway, KDE, X11 — через все це я проходив по кілька разів.
У якийсь момент прийшло розуміння, що операційна система має перестати бути окремим хобі. Комп’ютер повинен працювати, а не постійно вимагати ремонту після чергового оновлення.
У результаті мій поточний сетап виглядає так:
- Ноутбук: ThinkPad X1 Carbon 3rd Gen
- CPU: Intel Core i7-5600U
- RAM: 8 GB
- Дистрибутив: CachyOS
- WM: Niri (Wayland)
- Shell: Fish
- Термінал: Alacritty
- Файлова система: Btrfs
Чому саме CachyOS
Якщо чесно, спочатку я ставився до CachyOS досить скептично. Черговий Arch-based дистрибутив, яких з’являється по кілька штук на рік.
Але через кілька місяців використання думка змінилася.
Це один із нечисленних дистрибутивів, який дійсно відчувається швидшим за звичайний Arch.
- Дуже хороші налаштування ядра з коробки.
- Оптимізовані пакети.
- Адекватна робота планувальників.
- Нормальна підтримка сучасного заліза.
- Мінімум зайвого сміття.
При цьому залишаються всі переваги Arch:
- свіжі версії пакетів;
- AUR;
- величезна кількість документації;
- передбачувана структура системи.
Чому Niri став справжнім відкриттям
Багато років я використовував i3, потім Sway.
Але після переходу на Niri назад повертатися вже не хочеться.
Головна ідея Niri — нескінченний робочий простір замість класичних Workspace 1,2,3,4…
Умовно це виглядає приблизно так:
← Browser ← Docs ← IDE ← Terminals ← Monitoring →
Немає більше потреби пам’ятати:
- на якому workspace відкрито браузер;
- де саме запущено IDE;
- куди зник термінал з логами.
Все існує в єдиному просторі та переміщується інтуїтивно.
Для розробника це виявилося неймовірно зручно.
Wayland нарешті став придатним для щоденної роботи
Кілька років тому я б нікому не рекомендував Wayland як основну систему.
Сьогодні ситуація зовсім інша.
У мене без проблем працюють:
- браузери;
- PipeWire;
- скріншоти;
- запис екрана;
- HiDPI масштабування;
- віддалений доступ;
- OBS та різні інструменти розробки.
За останні тижні у мене не було жодного падіння графічної підсистеми.
Продуктивність на старому залізі
Найцікавіше, що все це працює на ноутбуці 2015 року.
- Uptime: майже 17 днів
- Понад 1100 встановлених пакетів
- Постійна щоденна робота
- Нормальна робота навіть під навантаженням
Система залишається чуйною навіть тоді, коли відкриті:
- кілька браузерів;
- IDE;
- десятки терміналів;
- Docker-контейнери;
- локальні LLM.
На тлі сучасних оточень, які можуть з’їсти кілька гігабайтів пам’яті одразу після завантаження, це виглядає особливо приємно.
Що мені подобається найбільше
1. Передбачуваність
Після оновлень система продовжує працювати. Це дивовижно рідкісна якість для сучасного Linux.
2. Швидкість
Між натисканням клавіші та реакцією інтерфейсу практично відсутня затримка.
3. Мінімалізм
Немає відчуття, що комп’ютер належить дистрибутиву. Навпаки — це мій інструмент.
Мінуси
Ідеальних систем не існує.
- Niri поки що досить молодий.
- Іноді доводиться редагувати конфіги вручну.
- Деякі старі програми все ще погано дружать з Wayland.
Висновки
За понад двадцять років роботи з Linux я поступово дійшов досить несподіваного висновку:
Хороша операційна система — це не та, де найбільше ефектів чи модних технологій. Хороша система — це та, про існування якої ти забуваєш.
Коли через кілька тижнів ти вже не пам’ятаєш, коли востаннє щось лагодив, правив конфіги або відновлював систему після оновлення — значит все зроблено правильно.
Наразі зв’язка:
ThinkPad X1 Carbon + CachyOS + Niri + Fish + Alacritty
виявилася одним із найприємніших Linux-сетапів, якими мені доводилося користуватися за останні роки.
