Мотиваційні книги

Читав я тут на дозвіллі всі ці культові бестселери на кшталт «Багатого тата» Кійосакі чи «Думай і багатій» Наполеона Хілла. Слухайте, ну від кожної сторінки ж тхне однаковою низькосортною порнухою для мозку. Звучить це жалюгідно: *«Вір у себе! Ти зможеш! Ти молодець, у тебе все вийде! Ось тобі секретні чарівні правила!»* — і ще тонна примітивних, банальних порад.

Уся ця рожева жуйка — короткостроковий сурогат. І не працює вона з однієї цілком очевидної причини: у реальному світі, на самій вершині, правила гри принципово інші.

Якщо подивитися на історію політики та влади, колосальних результатів там завжди досягали цілком конкретні персонажі. Не усміхнені оптимісти з бізнес-шкіл, а ущербні, закомплексовані, глибоко ображені життям соціопати.

Просто подивіться на цей список:

* Піначет, Гітлер, Хо Ші Мін
* Кім Ір Сен, Сталін, Ленін
* Пол Пот, Наполеон, Мобуту
* Хірохіто, Мао Цзедун, Бокасса, Путін

Думаєте, ними рухала жалюгідна, інфантильна мотивація в дусі «я вірю в себе, я зможу»? Смішно. Судячи з історичних відомостей, їхніми головними супутниками все життя були три інших вершники: **параноя, образа і комплекс неповноцінності**. Саме ця випалююча зсередини критичність тягнула їх нагору. Вони йшли по головах з однією метою — довести всьому світу, що вони великі, а зовсім не нікчеми. І в якийсь момент вони реально ставали великими.

Звісно, тут можна заперечити: а як же Альберт Ейнштейн, Нікола Тесла чи Леонардо да Вінчі? У них-то не було параної або маніакального бажання втопити конкурентів у крові. Хто знає, які демони насправді гризли їх зсередини, але факт залишається фактом — можна бути шалено успішним, масштабним і великим без явних ментальних вад.

Але знаєте, що об’єднує тиранів-психопатів і геніїв науки? Ні ті, ні інші ніколи не читали мотивуючих цитаток у соцмережах. Нікому з них не потрібна була примітивна віра в себе.

Ними всіма рухала тотальна, фанатична одержимість. Тільки в одних вона була темною — виросла з образ і комплексів, а в інших світлою — народилася зі щирої пристрасті до своєї справи. Ну і звісно ж генетична лотерея — без неї зрозуміла річ ніяк.

А що в цей час роблять хлопці, які відвідують мотиваційні тренінги та семінари? Як були ніким, так і залишаються. Просто тепер вони — «віруючі в себе» ніким.

Я не закликаю вас просто зараз вирощувати в собі параною або шукати, на кого образитися. Я просто пропоную використовувати свій час з розумом і не витрачати його на шарлатанів, що продають фальшиве натхнення. Справжній бензин для великих справ — це або темна злість, або світла одержимість ідеєю. Третього не дано, а посмішки коучів залиште для дурнів.