Їж синтетику!

Багато хто чомусь уявляє синтетичну їжу як безсмакову сіру масу з фантастичних фільмів. Насправді все може виявитися рівно навпаки.

Тисячоліттями значна частина нашої їжі проходить довгий виробничий ланцюжок. Ми вирощуємо рослини, частину згодовуємо тваринам і чекаємо місяці чи роки, витрачаючи воду, землю, паливо, добрива та енергію. У виробництві тваринної їжі значна частина енергії корму може втрачатися, хоча ефективність дуже залежить від продукту й способу господарювання.

У походженні поживної речовини немає магії: ідентична молекула не стає кращою лише тому, що отримана від корови, а не в біореакторі. Але їжа не зводиться до переліку молекул. Важливі перетравлюваність, структура продукту, доступність поживних речовин і домішки, тому харчову еквівалентність треба перевіряти для конкретного продукту.

Уже існують технології отримання білків за допомогою дріжджів, грибів і бактерій, виробництва молочних білків без корів та вирощування м’яса з тваринних клітин. Комерційна зрілість, вартість і масштаб цих методів дуже різняться. Отримати компонент у лабораторії ще не означає зробити з нього доступну повноцінну їжу.

Найцікавіше навіть не в тому, що така їжа може бути екологічнішою.

Вона може бути кращою.

Склад можна змінювати: зменшувати насичені жири, підбирати баланс амінокислот або додавати речовини там, де вони потрібні. Контрольоване виробництво може зменшити деякі забруднення, але не видаляє автоматично алергени, важкі метали та інші домішки. Молочні білки, отримані ферментацією, можуть спричиняти алергію на молоко, оскільки алергенами є самі білки; це прямо обговорено в листі FDA про ферментаційний бета-лактоглобулін. Безпечність і харчова користь потребують даних щодо конкретного продукту.

Наступний крок - персоналізоване харчування.

Уявіть їжу, склад якої можна адаптувати до потреб і вподобань людини. Аналізи та клінічна оцінка можуть виявити окремі дефіцити, але єдиної панелі для ідеального раціону кожного не існує. Більше білка, менше цукру чи додаткові вітаміни мають сенс лише в контексті; більше речовини не означає автоматично краще. Корисна ідея тут у звичайній їжі з керованим складом, а не в обіцянці діагностувати й розв’язати будь-яку проблему харчування.

Економіка теж зміниться.

Біореактор може працювати цілий рік і зменшувати залежність від сезонів чи хвороб худоби. Але йому все одно потрібні енергія, вода, сировина, стерильний режим і ланцюжок постачання. Тому екологічний слід і ціна залежать від процесу та його ресурсів; виробництво в місткості саме собою не робить їжу екологічнішою чи дешевшою.

Масштабування та вдосконалення процесів можуть знижувати вартість, як це відбувалося в інших галузях. Але біологія накладає обмеження на ріст, контроль забруднень та очищення, тому переносити на їжу темпи здешевлення обчислень чи сонячних панелей не можна автоматично.

У результаті якісне харчування може перестати бути привілеєм забезпечених людей.

Якщо такі продукти зроблять збалансований раціон доступнішим і справді замінять менш придатну їжу, вони можуть допомогти поліпшити харчування. Чи зменшать вони дефіцити, серцево-судинні захворювання, ожиріння або діабет, залежить від складу, всього раціону та клінічних даних. Сам спосіб виробництва не запобігає хворобам.

Звичайно, традиційна їжа нікуди не зникне. Домашні овочі з городу, хороший сир, фермерське м'ясо або хліб на заквасці завжди матимуть своїх поціновувачів.

Але якщо синтетична їжа зможе бути дешевшою, безпечнішою, стабільнішою за якістю та кориснішою для здоров'я, опиратися їй буде так само безглуздо, як колись опиратися холодильникам, електриці чи інтернету.

Мені здається, через кілька десятиліть питання звучатиме вже не «чи готові ви їсти синтетичну їжу?», а «чому раніше люди вважали нормальним настільки неефективний спосіб виробництва їжі?».